У 1918 році на вулицях Одеси поруч зі справжніми грошима масово знаходили підробки, а за звичайними фасадами міських будинків іноді приховувалися цілі майстерні фальшивомонетників. Про це розповідає архівна відомість Одеського кримінального розшуку, що зберегла короткі описи кримінальних справ. Серед них — підпільний друк, торгівля фальшивими банкнотами та несподівано великі грошові знахідки. Документ переносить нас у часи, коли українські банкноти лише починали свою історію, а їхні підробки вже стали частиною одеської дійсності.
Одеса 1918 року: місто на перехресті історичних змін
Після падіння Російської імперії, у вирі революційних подій наприкінці весни 1918 року Одеса знаходилась під контролем Української Держави гетьмана Павла Скоропадського за присутності австро-угорських військ.
Незважаючи на важке економічне становище місто залишалось важливим торговельним і фінансовим центром. Працювали банки, торговельні підприємства, ринки та порт. Проте економічне життя ускладнювали інфляція та різноманіття грошових знаків. В обігу перебували дореволюційні російські кредитні білети, гроші Тимчасового уряду, українські карбованці, а також місцеві бони.
Населенню було непросто орієнтуватися у відмінностях багатьох банкнот, а недостатній захист нових грошей полегшував їх фальшування. Все це створювало сприятливі умови для підробки грошових знаків.
Двадцять справ Одеського кримінального розшуку
Документ під назвою «Ведомость о числе преступлений и злоупотреблений, раскрытых чинами Уголовно-розыскного отдела г. Одессы в период с 1 мая по 1 августа 1918 г.» містить відомості про 20 кримінальних справ, пов'язаних з фальшивими грошовими знаками.[1]
Найчастіше згадуються грошові знаки Тимчасового уряду 20 та 40 рублів (“керенки”) - 11 раз. Українські банкноти пов’язані з 8 справами (в одному епізоді згадуються і “керенки” і українські гроші). Також, ще в двох випадках залишається незрозумілим, які саме купюри підробили.
Серед українських найчастіше згадуються банкноти номіналом 100 карбованців зразка 1917 року (“яєшня”), які в документі також називають “украинскими сторублевками”. Вони фігурують у 4 справах. Знаки державної скарбниці 50 карбованців (“лопатки”) згадуються два рази. Ще в двох повідомленнях не уточнюється які саме українські купюри підробили або намагались це зробити.
Серед епізодів є, як вилучення поодиноких фальшивих купюр, так і викриття друку підробок у промислових масштабах на мільйон карбованців.
Приголомшливим виглядає викриття у літографії Дукельского-Діклера , підроблених українських кредитних білетів 100 карбованців на суму 1 085 900 карбованців (за довідником 1914 р. вона знаходилась на вул. Пантелеймонівська, 20 [2]). Якщо врахувати, що банкнот цього типу було випущено на суму 53 250 000 карбованців [3], то кількість вилучених, у лише цій справі, підробок складала 2% від загального випуску справжніх 100 карбованців.
Ще один значний епізод стосується продажу фальшивих сторублевих банкнот у Воронцовському провулку, 4 на суму 20 тисяч карбованців. Це дозволяє припустити існування каналів збуту фальшивих банкнот. Зазначені банкноти в загальному підрахунку віднесено до незрозумілих, оскільки не уточнюється які саме 100 рублів маються на увазі, хоча можна припустити, що з більшою вірогідністю це українські “яєшні”.
Загалом продаж банкнот зафіксований у двох справах. Виготовлення у - трьох, крім літографії, також місцями для друку слугували столярна майстерня та звичайна квартира. Інші 15 епізодів стосуються вилучення підробок.
Фальшиві гроші як передвісники нових випробувань
Переглянувши відомість, можна сказати, що очевидними мотивами вибору грошових знаків для фальшування є низька захищеність та достатньо високий номінал банкноти. Також причиною могла бути можливість реалізувати підробки на більшій території. Можливо через це в серед підробок відсутні одеські банкноти, що дещо дивує, адже про їх підробку можна знайти згадки в літературі. З іншого боку їх відсутність серед розкритих справ за три місяці зовсім не доводить, що їх не підробляли.
Також слід згадати, що не в останню чергу, через низький рівень захищеності кредитні білети 100 карбованців зразка 1917 року, вилучили з обігу вже 1 листопада 1918 року.
Подальший розвиток подій показав, що питання, чи є купюра справжньою, поступово поступалося іншому — чи можна на неї щось купити …
Відомість про кількість злочинів і зловживань, розкритих співробітниками кримінально-розшукового відділу м. Одеси за період з 1 травня до 1 серпня 1918 року (1 сторінка)Відомість про кількість злочинів і зловживань, розкритих співробітниками кримінально-розшукового відділу м. Одеси за період з 1 травня до 1 серпня 1918 року (2 сторінка)
Терещенко Ю. І. Економічне становище України в 1917–1920 рр. // Економічна історія України : історико-економічне дослідження : у 2 т. / відп. ред. В. А. Смолій. Київ : Ніка-Центр, 2011. Т. 2. С. 97–107. URL: https://history.org.ua/LiberUA/978-966-521-573-8/19.pdf
Підробка банкнот в Одесі в травні - липні 1918 року
У 1918 році на вулицях Одеси поруч зі справжніми грошима масово знаходили підробки, а за звичайними фасадами міських будинків іноді приховувалися цілі майстерні фальшивомонетників. Про це розповідає архівна відомість Одеського кримінального розшуку, що зберегла короткі описи кримінальних справ. Серед них — підпільний друк, торгівля фальшивими банкнотами та несподівано великі грошові знахідки. Документ переносить нас у часи, коли українські банкноти лише починали свою історію, а їхні підробки вже стали частиною одеської дійсності.
Одеса 1918 року: місто на перехресті історичних змін
Після падіння Російської імперії, у вирі революційних подій наприкінці весни 1918 року Одеса знаходилась під контролем Української Держави гетьмана Павла Скоропадського за присутності австро-угорських військ.
Незважаючи на важке економічне становище місто залишалось важливим торговельним і фінансовим центром. Працювали банки, торговельні підприємства, ринки та порт. Проте економічне життя ускладнювали інфляція та різноманіття грошових знаків. В обігу перебували дореволюційні російські кредитні білети, гроші Тимчасового уряду, українські карбованці, а також місцеві бони.
Населенню було непросто орієнтуватися у відмінностях багатьох банкнот, а недостатній захист нових грошей полегшував їх фальшування. Все це створювало сприятливі умови для підробки грошових знаків.
Двадцять справ Одеського кримінального розшуку
Документ під назвою «Ведомость о числе преступлений и злоупотреблений, раскрытых чинами Уголовно-розыскного отдела г. Одессы в период с 1 мая по 1 августа 1918 г.» містить відомості про 20 кримінальних справ, пов'язаних з фальшивими грошовими знаками.[1]
Найчастіше згадуються грошові знаки Тимчасового уряду 20 та 40 рублів (“керенки”) - 11 раз. Українські банкноти пов’язані з 8 справами (в одному епізоді згадуються і “керенки” і українські гроші). Також, ще в двох випадках залишається незрозумілим, які саме купюри підробили.
Серед українських найчастіше згадуються банкноти номіналом 100 карбованців зразка 1917 року (“яєшня”), які в документі також називають “украинскими сторублевками”. Вони фігурують у 4 справах. Знаки державної скарбниці 50 карбованців (“лопатки”) згадуються два рази. Ще в двох повідомленнях не уточнюється які саме українські купюри підробили або намагались це зробити.
Серед епізодів є, як вилучення поодиноких фальшивих купюр, так і викриття друку підробок у промислових масштабах на мільйон карбованців.
Приголомшливим виглядає викриття у літографії Дукельского-Діклера , підроблених українських кредитних білетів 100 карбованців на суму 1 085 900 карбованців (за довідником 1914 р. вона знаходилась на вул. Пантелеймонівська, 20 [2]). Якщо врахувати, що банкнот цього типу було випущено на суму 53 250 000 карбованців [3], то кількість вилучених, у лише цій справі, підробок складала 2% від загального випуску справжніх 100 карбованців.
Ще один значний епізод стосується продажу фальшивих сторублевих банкнот у Воронцовському провулку, 4 на суму 20 тисяч карбованців. Це дозволяє припустити існування каналів збуту фальшивих банкнот. Зазначені банкноти в загальному підрахунку віднесено до незрозумілих, оскільки не уточнюється які саме 100 рублів маються на увазі, хоча можна припустити, що з більшою вірогідністю це українські “яєшні”.
Загалом продаж банкнот зафіксований у двох справах. Виготовлення у - трьох, крім літографії, також місцями для друку слугували столярна майстерня та звичайна квартира. Інші 15 епізодів стосуються вилучення підробок.
Фальшиві гроші як передвісники нових випробувань
Переглянувши відомість, можна сказати, що очевидними мотивами вибору грошових знаків для фальшування є низька захищеність та достатньо високий номінал банкноти. Також причиною могла бути можливість реалізувати підробки на більшій території. Можливо через це в серед підробок відсутні одеські банкноти, що дещо дивує, адже про їх підробку можна знайти згадки в літературі. З іншого боку їх відсутність серед розкритих справ за три місяці зовсім не доводить, що їх не підробляли.
Також слід згадати, що не в останню чергу, через низький рівень захищеності кредитні білети 100 карбованців зразка 1917 року, вилучили з обігу вже 1 листопада 1918 року.
Подальший розвиток подій показав, що питання, чи є купюра справжньою, поступово поступалося іншому — чи можна на неї щось купити …
Джерела