Поки тему не прикрили спішу повідомити, що я теж горджуся тим, що українець. Не бачу причин, щоб не гордитися. Можливо, я вкладаю дещо інше значанення в слово "українець". Вважаю, що зараз це повинно стати поняттям в першу чергу політичним, а не лише етнічним. Це глупство усіх підряд вдягати у вишиванки і шаровари. Історія українців як політичної нації - це не лише історія козацтва, а й історія кримських татар і Речі Посполитої тощо. Як українська боністика - це не лише Нарбут, купоно-карбованці й сучасні гривні. Це і випуски Денікіна-Врангеля, всього СРСР, того ж таки Генерал-Губернаторства, в чому тут постійно намагаюсь усіх переконати, чи окупаційний випуск 1944р. для Чехословаччини, який на Закарпатті був в обігу на два тижні довше, ніж в самій Чехословаччині.
З іншого боку повинен теж бути рух на зустріч. Не можливо відкинути все набуте тут за століття чи навіть тисячоліття і писати новітню історію з чистого аркуша. І те що українська мова є державною на цій землі - це є логічно і справедливо. (Хоча, хто зна, може ідеальним варіантом була б мова есперанто?). І громадяни повинні поважати мову своєї держави, а держава - поважати своїх громадян. Чого, на жаль, не спостерігаємо з обох сторін. Тому маємо те, що маємо... Але що би хто не говорив, зараз в українському суспільстві існує мовний компроміс, не зважаючи на спроби закордонних і доморощених політиків його розхитати, і ситуація в основному розвивається еволюційним шляхом.
Як на мене, то держава з одного боку повинна максимально піклуватися про розвиток державної мови, бо це є захист національних, як політичних, так і економічних інтересів, з іншого боку заохочувати своїх громадян до володіння якомога більшою кількістю мов, а іноземних - до володіння українською, бо це полегшує доступ до передових світових ідей і технологій, а також збільшує можливість для продажу власних товарів за кордон. Крім того це знижує ризик виникнення конфліктів (як внутрішніх так і зовнішніх) на мовному ґрунті (і не лише їх), якщо люди розуміють один одного вільно спілкуючись тією мовою, що забажають.
Що стосується приватного життя, на те воно й приватне, щоб у нього ніхто не втручався. Тут хоч матюками спілкуйся, лишень не переходь межі, де починаються права когось іншого.
Тому й сайт ali - це з одного боку його абсолютно приватна справа, "как хочу так и ворочу" . З іншого боку він цю справу веде публічно, а це теж треба враховувати. Крім того є членом не лише віртуальної спільноти, але й українського суспільства, про що теж варто пам'ятати. Не так воно все просто...
Звісно, можна "делікатних" тем не зачіпати. Але мені, здається, що ми говоримо не про боністику, як збирання папірців, а про боністику як історичну дисципліну. А для історії потрібна правда, при чому вся правда, а не кожному своя. А якщо мовчати, то так до істини і не докопаємось. Вже й так задовго мовчали - звідси коріння більшості непорозумінь
В чому суть суперечки між Dmytr'ом і ali? Це болючі роди новітньої української нації, коли на національному українському фундаменті формується політична українська нація, яка повинна об'єднати всіх, хто живе на цій землі, не залежно від того, в кого яка мамка, чи якою мовою хто говорить. Об'єднавчим аспектом може бути лише одне (не мова, не тим більше релігія, не спільна історія), а земля і права особистості, права людини, що живе на цій землі (на жаль, з цим ще купа прблем - але вирішувати їх нам). А державна українськ мова - це вже більше технічний аспект: мусимо ж ми якоюсь мовою спілкуватися (так само як російська на сайті ali).
До речі, вся ця розмова почалася з того, якою мовою там написано на українських грошах, і жоден не зауважив, якою не написано. Тобто, повторюся, на даний час в українському суспільстві компроміс знайдено (не зважаючи на всі протиріччя і перідичні збурювання): державна мова - українська, а ти собі балакай якою хочеш...
